1. Характеристика бюджетних установ.
2. Організація та методологія бухгалтерського обліку в бюджетних установах.
3. Особливості фінансово-господарської діяльності бюд- жетних установ.
4. План рахунків бухгалтерського обліку. Його характерис- тика.
5. Форми бухгалтерського обліку. Побудова регістрів син- тетичного і аналітичного обліку.
6. Інвентаризація в бюджетних установах.
Використані джерела
1. Бюджетний кодекс України від 21.06.2001 р. № 2542-III.
2. Бюджетний кодекс від 8 липня 2010 року № 2456-VI.
3. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХIV від 16.07.1999.
4. План рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ та Порядок застосування Плану рахунків. Наказ ДКУ № 114 від 10.12.1999 (зі змінами).
5. Інструкція про форми меморіальних ордерів бюджетних установ та порядок їх застосування. Наказ Держказначейства України від 27.07.2000 року № 68.
6. Порядок складання карток і книг аналітичного обліку бюджетних установ. Наказ ДКУ № 100 від 6.10.200 року
7. Зміни та доповнення до Порядку складання карток і книг аналітичного обліку бюджетних установ. Наказ ДКУ № 98 від 27.05.2005 р.
8. Інструкція про кореспонденцію субрахунків бухгалтерського обліку для відображення основних господарських операцій бюджетних установ. Наказ ДКУ № 61 від 10.07.2000 р. (в редакції Наказу ДКУ від 14.02.2005 року
№ 28).
9. Інструкція по інвентаризації матеріальних цінностей, розрахунків та інших статей балансу бюджетних установ. Наказ ГУДК № 90 від 30.10.98 (із змінами та доповненнями).
10. Про порядок проведення інвентаризації майна бюджетними устано- вами у 2004 році. Лист ДКУ від 25.11.2004 року. № 07/04/2378-10386.
1. Характеристика бюджетних установ
Відповідно до Бюджетного кодексу, що прийнятий 8 липня 2010 року та діє з 1 січня 2011 року, бюджетні установи — це органи дер- жавної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Наприклад, лікарні, школи, бібліотеки, судові органи, органи міс- цевої влади, органи державного контролю (контрольно-ревізійне управління), міністерства та відомства тощо. Кодекс відзначає, що бюджетні установи є неприбутковими.
Для виконання статутних завдань бюджетні установи отриму- ють бюджетні асигнування, тобто, кошти з бюджету для здійснення платежів з конкретною метою (на утримання установи з метою ви- конання поставлених перед ними завдань) в процесі виконання бюд- жету.
Бюджет — це план формування та використання фінансових ре- сурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органа- ми державної влади, органами влади Автономної республіки Крим, органами місцевого самоврядування на протязі поточного бюджетно- го періоду.
Бюджетний період для всіх бюджетів є один календарний рік. Він починається 1 січня та закінчується 31 грудня того ж року. Не- прийняття до 1 січня закону «Про державний бюджет»не є підставою для встановленні іншого періоду.
Розрізняють місцеві бюджети та державний бюджет.
Місцевий бюджет — це бюджети Автономної республіки Крим, обласні, районні бюджети, та бюджети місцевого самоврядування (бюджети територіальних общин, сіл, селищ, міст)
Державний бюджет — це бюджет, що формується на рівні дер- жави.
Державний бюджет України затверджує закон «Про Державний бюджет України», що містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду;
Державний та місцевий бюджети, що побудовані з врахуванням економічних відносин, державного та адміністративно-територіаль- ного устрою і врегульована нормами права становлять бюджетну систему України.
Учасниками бюджетного процесу є органи та посадові особи, що наділені бюджетними повноваженнями (правами та обов’язками з управління бюджетними коштами).
Стадіями бюджетного процесу є:
1) складання проектів бюджетів;
2) розгляд проекту та прийняття закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет);
3) виконання бюджету, включаючи внесення змін до закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет);
4) підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийнят- тя рішення щодо нього.
На всіх стадіях бюджетного процесу здійснюються контроль за дотриманням бюджетного законодавства, аудит та оцінка ефектив- ності управління бюджетними коштами відповідно до законодав- ства.
Контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямова- ний на забезпечення ефективного і результативного управління бю- джетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного про- цесу його учасниками відповідно до Бюджетного Кодексу та іншого законодавства і забезпечує:
1) оцінку управління бюджетними коштами (включаючи прове- дення державного фінансового аудиту);
2) правильність ведення бухгалтерського обліку та достовірність фінансової і бюджетної звітності;
3) досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового викорис- тання, ефективності і результативності в діяльності розпоряд- ників бюджетних коштів шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень;
4) проведення аналізу та оцінки стану фінансової і господарської діяльності розпорядників бюджетних коштів;
5) запобігання порушенням бюджетного законодавства та забез- печення інтересів держави у процесі управління об’єктами дер- жавної власності;
6) обґрунтованість планування надходжень і витрат бюджету.
Контроль від імені Верховної Ради України за надходженням коштів до Державного бюджету України та їх використанням здій- снює Рахункова палата.
Діяльність центральних органів виконавчої влади, які забезпе- чують проведення державної політики у сфері контролю за дотри- манням бюджетного законодавства (у межах їх повноважень, вста- новлених Бюджетним Кодексом та іншими нормативно-правовими актами), спрямовується, координується та контролюється Кабінетом Міністрів України.
Розпорядники бюджетних коштів в особі їх керівників організо- вують внутрішній контроль і внутрішній аудит та забезпечують їх здійснення у своїх закладах та у підвідомчих бюджетних установах.
Внутрішнім контролем є комплекс заходів, що застосовуються керівником для забезпечення дотримання законності та ефективнос- ті використання бюджетних коштів, досягнення результатів відпо- відно до встановленої мети, завдань, планів і вимог щодо діяльності бюджетної установи та її підвідомчих установ.
Внутрішнім аудитом є діяльність підрозділу внутрішнього аудиту в бюджетній установі, спрямована на удосконалення системи управ- ління, запобігання фактам незаконного, неефективного та нерезуль- тативного використання бюджетних коштів, виникненню помилок чи інших недоліків у діяльності бюджетної установи та підвідомчих їй бюджетних установ, поліпшення внутрішнього контролю.
Основні засади здійснення внутрішнього контролю і внутрішньо- го аудиту та порядок утворення підрозділів внутрішнього аудиту ви- значаються Кабінетом Міністрів України.
Учасниками бюджетного процесу є органи, установи та посадові особи, наділені бюджетними повноваженнями (правами та обов’яз- ками з управління бюджетними коштами.
Рішення про створення бюджетної організації приймається орга- ном державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядуван- ня при наявності необхідної матеріально-технічної бази та кваліфіко- ваних спеціалістів, при обов’язковому узгодженні з уповноваженим центральним органом державної влади. Наприклад, створення дер- жавного вищого навчального закладу узгоджується з Міністерством освіти, лікарняної організації — з міністерством охорони здоров’я.
Бюджетні організації є юридичними особами. Вони діють на під- ставі статуту (положення), мають свою печатку, рахунки в органах Держказначейства (чи в установах банків), мають права, обов’язки, несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України. Бюд-
жетні установи є платниками податків та платежів до бюджетно-фі- нансової системи, а тому при створенні вони обов’язково реєструють- ся в органах виконавчої державної влади за їх місцезнаходженням та в органах податкової служби, Пенсійному фонді, інших фондах со- ціального страхування.
Бюджетні установи відносять до організацій некомерційного ха- рактеру, для яких отримання прибутку не є основною метою діяль- ності. Тому їх відносять до неприбуткових організацій.
Для отримання статусу неприбуткової організації, бюджетні установи повинні зареєструватись в податковій інспекції по місцю знаходження, як неприбуткова організація де їй присвоюється код неприбуткової організації, та вона заноситься в Реєстр неприбут- кових організацій: автоматизованої системи збору і накопичення інформації про неприбуткові організації. Код неприбутковості має свою структуру в межах від 0001 до 0004. Внесення бюджетних уста- нов до Реєстру неприбуткових організацій надає пільги в оподатку- ванні доходів, зокрема, податку на прибуток.
2. Організація та методологія бухгалтерського обліку в бюджетних установах
Як зазначено в Бюджетному кодексі, бюджетні установи ведуть бухгалтерський облік відповідно до національних положень (стан- дартів) бухгалтерського обліку, що затверджуються Міністерством фінансів України, а також інших нормативно-правових актів щодо ведення бухгалтерського обліку.
Порядок ведення бухгалтерського обліку бюджетних установ установлюється Державним казначейством України відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку за по- годженням з Міністерством фінансів України.
Завдання та функціональні обов’язки бухгалтерських служб, по- вноваження керівника бухгалтерської служби у бюджетних устано- вах — головного бухгалтера та вимоги щодо його професійно-квалі- фікаційного рівня визначаються Кабінетом Міністрів України.
Призначення та звільнення головного бухгалтера бюджетної установи здійснюються відповідно до законодавства про працю з
урахуванням типових професійно-кваліфікаційних характеристик головного бухгалтера бюджетної установи, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Основним нормативним документом є Закон України «Про бух- галтерський облік та фінансову звітність в Україні», що встановлює правові засади організації, ведення та складання звітності в Україні і його дія поширюється на бюджетні установи.
Бюджетний кодекс регулює відносини, що виникають у процесі складання, розгляду і затвердження бюджетів, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання.
Організація та методологія бухгалтерського обліку в бюджетних установах регулюється також такими документами: інструкції та на- кази Держказначейства України, Міністерства фінансів, наказами Мінстатистики (Держкомстат) та іншими нормативними актами.
На виконання Стратегії модернізації системи бухгалтерського облі- ку в державному секторі на 2007–2015 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2007 року № 34, а також прийня- того Бюджетного кодексу з 1 січня 2013 року передбачається викорис- тання Положень (стандартів) бухгалтерського обліку в державному секторі. Так, уже відредаговані для використання в бюджетних устано- вах діючі Положення бухгалтерського обліку № 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», № 7 «Основні засоби», № 9 «Запаси», № 8 «Нема- теріальні активи», затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку в державному секторі 101 «Подання фінансової звітності».
Міністерством фінансів спільно з Держказначейством України затверджено ряд інструкцій щодо методології ведення обліку: План рахунків бухгалтерського обліку та Порядок з його застосування, Інструкція з типової кореспонденції рахунків, Інструкції з обліку за- пасів, Інструкція з обліку необоротних активів, Інструкція з обліку грошових коштів та розрахунків, Інструкція про форми меморіаль- них ордерів та карток і книг аналітичного обліку, а також ряд інших важливих інструкцій.
Предметом обліку в бюджетних установах є господарські засоби за їх складом та розміщенням, за джерелами їх формування і призна- ченням у процесі невиробничого споживання.
Об’єктом обліку є доходи і витрати бюджетних установ; фонди і резерви, що створюються в них в процесі виконання кошторису; вит-
рати на утримання бюджетних установ і організацій; грошові кошти в касі та на рахунках в банку та інші активи і зобов’язання.
Метою ведення бухгалтерського обліку бюджетних організацій є формування повної, правдивої та неупередженої інформації про фі- нансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів уста- нови.
Функції, що їх виконує облік в бюджетних установах: управлін- ська, контрольна та інформаційна.
Питання облікової політики, як сукупності визначених в межах чинного законодавства принципів, методів і процедур, що викорис- товуються бюджетними установами для ведення обліку та складання фінансової звітності, визначені основним бухгалтерським законом, і в цілому вона спрямована на правильне і достовірне відображення в обліку доходів та видатків в процесі надання нематеріальних послуг у відповідності з затвердженими кошторисами, збереження та ефек- тивне використання державного майна.
Облікова політика установи визначається за погодженням з го- ловним розпорядником бюджетних коштів або органом, до сфери управління якого належить установа.
3. Особливості фінансово-господарської діяльності бюджетних установ
Бюджетні організації та установи створюються і функціонують для забезпечення конституційної будови держави (вищі органи дер- жавної влади), незалежного судочинства (суд, прокуратура), місце- вого самоврядування (сільради, міськради) та інше, а також для задо- волення соціально-економічних, освітніх, культурно-просвітницьких потреб населення.
Виходячи з цього, їх господарська діяльність направлена в першу чергу на виконання тих функцій, що визначені їх статутними доку- ментами та Конституцією України.
Для виконання цих функцій вони отримують кошти з держав- ного чи місцевого бюджетів у відповідності з затвердженим в уста- новленому порядку кошторису доходів та видатків: на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, господарські потреби, придбання
обладнання, медикаментів, учбових посібників, продуктів харчуван- ня, на ремонт і утримання приміщень, службового транспорту та інші. Специфіка діяльності бюджетних установ (медицина, культура, освіта) та потреба населення в необхідності збільшення кількості та якості їх послуг зумовили таку діяльність цих установ як надання платних послуг, ведення господарської діяльності в межах визначених законодавством. Так, вони можуть надавати різні платні послуги, ви- робляти продукцію чи інше, при цьому вони отримують доходи (крім бюджетного фінансування). Такі надходження називають власними надходженнями. До них відносять кошти одержані від надання плат- них послуг, реалізації продукції виготовленої в учбових майстернях, дослідних ділянках чи господарствах, надання в оренду приміщень та обладнання, виконання науково-дослідних робіт за господарськими договорами, а також кошти отримані як гуманітарна допомога, суми,
отримані від підприємств для виконання окремих доручень та інше. Таким чином, бюджетні установи отримують кошти з загально-
го фонду бюджету на виконання статутних завдань, а також можуть отримувати доходи від здійснення господарської діяльності: надання платних послуг які називають власними коштами або коштами спеці- ального фонду. Слід при цьому відмітити, що і кошти загального фон- ду і кошти спеціального фонду є бюджетними коштами, вони суворо плануються та витрачаються згідно із затвердженими кошторисами.
Специфіка діяльності та джерела отримання коштів зумовлює особливості методики відображення об’єктів обліку на бухгалтер- ських рахунках та структуру звітності. Передбачається відокремлен- ня в обліку та звітності доходів і витрат, грошових коштів, дебітор- ської та кредиторської заборгованості, запасів, необоротних активів, що отримані з різних джерел: загального та спеціального фонду.
4. План рахунків бухгалтерського обліку. Його характеристика
Ведення обліку бюджетних установ здійснюється на рахунках бухгалтерського обліку відповідно до Плану рахунків, що затвердже- ний наказом Головного управління Державного казначейства № 114 від 10.12.99 року і діє з 1 січня 2000року. Він побудований на основі
міжнародних стандартів, Плану рахунків для підприємств народного господарства та з врахуванням специфіки бюджетних організацій.
В основу групування рахунків покладено їх класифікацію за еко- номічним змістом та особливості господарських операцій бюджетних установ.
Структура Плану рахунків дає можливість отримувати вичерпну інформацію, необхідну для ведення обліку та складання фінансової звітності про виконання кошторисів.
Всі рахунки умовно об’єднані в дві групи: балансові та позабалан- сові. В свою чергу вони об’єднані в класи.
Балансові рахунки об’єднані у 8 класів:
Клас 1. Необоротні активи
Рахунки цього класу призначені для обліку матеріальних і нема- теріальних активів, які призначені для довгострокового використан- ня і не призначені для реалізації чи витрачання на протязі 1 року.
Клас 2. Запаси
На цих рахунках обліковують оборотні матеріальні активи, що належать установі, реалізацію і витрачання яких планують здійснити на протязі року.
Клас 3. Кошти, розрахунки і інші активи
Обліковуються кошти, які використовуються для відображення поточних фінансових активів: кошти в касі, на рахунках в установах банків чи в органах Державного казначейства України, в розрахунках з дебіторами.
Клас 4. Власний капітал
Рахунки цього класу призначені для обліку фондів і визначення результатів виконання кошторисів установи.
Клас 5. Довгострокові зобов’язання
Призначений для обліку зобов’язань установи, які не виникають в процесі звичайної діяльності, не являються характерними для уста- нови і погашення яких відбудеться після завершення поточного бю- джетного року.
Клас 6. Поточні зобов’язання
Обліковуються зобов’язання установи, що виникають в процесі її звичайної діяльності, тобто при виконанні кошторису доходів і ви- датків, і погашення яких очікується на протязі поточного бюджетно- го року.
Клас 7. Доходи
Обліковуються доходи установи, що отримуються із загального фонду (бюджетні кошти) та спеціального фонду (власні кошти).
Клас 8. Витрати
Використовується для обліку фактичних видатків і витрат бюд- жетних установ і касових витрат сільських, селищних, міських (міст районного підпорядкування) бюджетів.
Клас 0. Позабалансові рахунки
На за балансових рахунках обліковуються матеріальні цінності, інші активи і зобов’язання, які не належать установі або знаходяться в тимчасовому користуванні.
Кожний клас представлений синтетичними рахунками (рахунки 1 порядку), що мають двозначний код, побудований порядковим спо- собом, при цьому деякі коди не використані і є резервними.
Для відображення господарських операцій бюджетні установи використовують субрахунки, виходячи із загальнодержавних і галу- зевих потреб управління, контролю, аналізу і звітності. При необхід- ності можуть використовуватися додаткові субрахунки (3 та 4 поряд- ку) із збереженням номерів Плану рахунків.
Більшість рахунків, що приведені в Плані рахунків бюджетних установ — уніфіковані, тобто характерні і для госпрозрахункових під- приємств інших галузей. В той же час є рахунки, що є специфічними і використовуються тільки в бюджетних установах, наприклад, рахун- ки: 111 «Бібліотечні фонди».
203 «Спецобладнання для науково-дослідних робіт по господар- ських договорах», 231 «Матеріали для учбових, наукових та інших цілей».
40 «Фонд у необоротних активах», 41 «Фонд у малоцінних та швидкозношуваних активах» та інші.
5. Форми бухгалтерського обліку. Побудова регістрів синтетичного і аналітичного обліку
Основна форма ведення бухгалтерського обліку в бюджетних установах є меморіально-ордерна форма обліку. При цьому вико- ристовують регістри синтетичного обліку — меморіальні ордери,
аналітичного — книги і картки. Узагальнюючим регістром є Журнал- головна книга.
Часто використовується елементи автоматизації обліку або пов- ністю автоматизований бухгалтерський облік, при цьому використо- вуються різноманітне програмне забезпечення.
З метою забезпечення єдності бухгалтерського обліку наказом Держказначейства України від 27.07.2000 року № 68 затверджена Інструкція про форми меморіальних ордерів бюджетних установ та порядок їх застосування.
При меморіально-ордерній формі перевірені та прийняті до об- ліку документи систематизуються за датами здійснення операцій і оформляються меморіальними ордерами — накопичувальними ві- домостями, яким присвоюються постійні номери. Відповідно до Ін- струкції № 68 це такі:
Меморіальний ордер № 1 — накопичувальна відомість по касових операціях (ф. № 380).
Меморіальний ордер № 2 — накопичувальна відомість руху гро- шових коштів загального фонду в органах Держказначейства (уста- новах банків) ф. № 381.
Меморіальний ордер №3 — накопичувальна відомість руху гро- шових коштів спеціального фонду в органах Держказначейства (установах банків) ф. № 382.
Меморіальний ордер №4 — накопичувальна відомість по розра- хунках з іншими дебіторами ф. № 408.
Меморіальний ордер № 5 — зведення розрахункових відомостей по заробітній платі ф. № 405.
Меморіальний ордер № 6 — накопичувальна відомість по розра- хунках з іншими кредиторами ф. № 409.
Меморіальний ордер № 7 — накопичувальна відомість по розра- хунках в порядку планових платежів ф. № 410.
Меморіальний ордер № 8 — накопичувальна відомість по розра- хунках з підзвітними особами ф. № 386.
Меморіальний ордер № 9 — накопичувальна відомість про вибут- тя та переміщення необоротних активів ф. № 438.
Меморіальний ордер № 10 — накопичувальна відомість про ви- буття та переміщення малоцінних та швидкозношуваних предметів ф. № 439.
Меморіальний ордер № 11 — зведення накопичувальних відомос- тей про надходження продуктів харчування ф. № 398.
Меморіальний ордер № 12 — зведення накопичувальних відомос- тей про витрачання продуктів харчування ф. № 411.
Меморіальний ордер № 13 — накопичувальна відомість витра- чання матеріалів ф. № 396.
Меморіальний ордер № 14 — накопичувальна відомість нараху- вання доходів спеціального фонду бюджетних установ ф. № 409.
Меморіальний ордер № 15 — зведення відомостей по розрахун- ках з батьками за утримання дітей, ф. № 406.
Меморіальні ордери підписуються виконавцем, особою що пере- вірила записи і головним бухгалтером.
Всі меморіальні ордери реєструються в книзі Журнал-Головна ф.
№ 308.
Меморіальні ордери побудовані за шаховим принципом і час- то поєднують обороти по дебету та кредиту рахунку. Записи до них здійснюють на підставі первинних документів, накопичувальних до- кументів, інших журналів-ордерів, бухгалтерських довідок.
Журнал-Головна відкривається на рік, записами початкових за- лишків із балансу та залишків на рахунках на кінець минулого року.
Аналітичний облік ведеться в картках, книгах, накопичувальних відомостях. Форми карток аналітичного обліку та порядок їх запо- внення встановлені Порядком № 100.
Для контролю за правильністю записів по рахунках синтетичного та аналітичного обліку складаються оборотні відомості ф. 44, 285, 326 по кожній групі аналітичних рахунків.
Підставою для записів в облікових регістрах є належним чином оформлені первинні документи, які повинні представлятись в бух- галтерію в терміни встановлені графіком документообігу.
Меморіальні ордери підписуються виконавцем, бухгалтером, що перевірив та головним бухгалтером.
6. Інвентаризація в бюджетних установах
Інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку шляхом їх співставлення з фактичною наявністю майна.
Відповідальність за організацію інвентаризації, правильне і своє- часне її проведення несе керівник установи.
Основними завданнями інвентаризації є:
– виявлення фактичної наявності основних засобів, матеріаль- них цінностей, бланків суворого обліку, грошових коштів в касах, на реєстраційних, спеціальних реєстраційних рахунках, валютних та поточних рахунках;
– виявлення не використовуваних матеріальних цінностей;
– дотримання умов та правил зберігання матеріальних цінностей і грошових коштів, а також правил утримання та експлуатації основних засобів;
– перевірка реальної вартості обліковуваних на балансі матері- альних цінностей, сум дебіторської та кредиторської заборго- ваності, в тому числі такої, строк позовної давності яких минув, та перевірка інших статей балансу.
Головний бухгалтер разом з керівниками підрозділів зобов’язаний контролювати дотримання встановлених правил проведення інвен- таризації.
Для її проведення наказом керівника установи створюється комі- сія з числа працівників установи при обов’язковій участі головного бухгалтера. Комісію очолює керівник або його замісник.
Наказом встановлюються терміни початку та завершення робіт з інвентаризації та відображення її результатів в обліку.
В установах, в яких через великий обсяг роботи одна комісія не в змозі провести інвентаризацію, створюються місцеві комісії, які очо- люються керівниками цих підрозділів і до складу яких включається працівник бухгалтерії.
Інвентаризація (крім продуктів харчування та грошових коштів) повинна проводитись, як правило, на перше число.
За результатами інвентаризації складаються Інвентаризаційні описи за встановленими Інструкцією № 90 формами, які підписують- ся матеріально-відповідальною особою та членами комісії.
На цінності, що не належать установі, але знаходяться в її розпо- рядженні, складаються окремі описи: по орендованих, по прийнятих на зберігання та інше.
По закінченні інвентаризації оформлені описи здаються в бухгал- терію для перевірки, проставляння в них даних обліку та виявлення і відображення в обліку результатів інвентаризації.
Інвентаризаційна комісія перевіряє правильність визначення бух- галтерією результатів інвентаризації і свої заключення та пропозиції заносить в Протокол інвентаризаційної комісії (форма затверджена Інструкцією № 90), який заповнюється по закінченні інвентаризації. В протоколі вказуються дані про причини та особи, що винні в не- стачах, надлишках і вказуються які прийняті міри відносно винних осіб.
Протоколи затверджуються керівником установи не пізніше ніж через 10 днів по закінченні інвентаризації.
Матеріали інвентаризації і рішення щодо врегулювання розход- жень затверджуються керівником установи з включенням результа- тів у звіті за той період, в якому закінчена інвентаризація, а також і в річний звіт.
При встановленні нестач та винних в них осіб, відшкодування завданих збитків розраховуються з використанням Постанови № 116 від 22.01.96 року «Порядок визначення розміру збитків від розкра- дання, нестач, знищення (псування) матеріальних цінностей» та За- кону України «Про визначення розміру збитків нанесених підпри- ємству, установі, організації розкраданням, знищенням, псуванням, недостачею чи втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного камін- ня, чи валютних цінностей».
При встановленні нестач і втрат, що виникли в результаті зло- вживань, відповідні матеріали на протязі 5 днів після встановлення нестач і втрат повинні бути передані в слідчі органи, а на суму нестач і втрат подається позов в суд.
Інструкція № 90 також встановлює випадки обов’язкового про- ведення інвентаризації активів та пасивів:
– перед складання річного звіту;
– при зміні матеріально-відповідальних осіб;
– при встановленні фактів крадіжок чи зловживань;
– після пожежі чи стихійного лиха;
– при ліквідації установи;
– відповідно до розпоряджень судових і слідчих органів;
– при передачі майна установи в оренду;
– при передачі підприємства, установи, організації чи їх струк- турних підрозділів від одного підпорядкування в інше.
Інвентаризація може не проводитись у випадку передачі устано- ви чи структурних підрозділів, а також будівель і споруд всередині одного міністерства.
0 Коментарі